ПОРАДИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ

Пам'ятка батькам п'ятикласника

У ваших дітей проблемно-переломний період, тому будьте особливо спостережливими, уважними, небайдужими.

У 5-му класі розширився обсяг основних предметів, зросла кількість предметів, тому збільшується час для підготовки уроків.

Забезпечте своїм дітям удале поєднання відпочинку, фізичної праці та роботи над уроками.

Програми включають більше теоретичного матеріалу. Тому слід привчати дітей міцно заучувати окремі правила з математики, української мови, географії тощо.

Уважно стежте за рівнем виразного читання ваших дітей. Хай удома виразно читають усі тексти, що задані з різних предметів.

Стежте за порадами вчителів, записаними у щоденниках і робочих зошитах.

Дбайте про те, щоб дитина навчалась бути охайною в усьому, включаючи бережне ставлення до підручників.

Ніколи не поспішайте з висновками ні про дитину, ні про вчителя - прийдіть у школу, поспілкуйтеся з учителем.

Намагайтесь придбати для сімейної бібліотеки різноманітні словники та довідкову літературу.

Пам'ятайте, що клас, де навчається ваша дитина, - ціле трьох колективів: дітей, батьків, учителів. Чим дружніші, цілеспрямованіші будуть ці колективи, у тим кращій атмосфері буде формуватись ваш хлопчик чи дівчинка. Це залежить від кожного й від вас теж.

Не забувайте: дитину не слід карати за невміння, а терпеливо вчити, підказувати, радити, допомагати, підтримувати.

Керуйтесь у спілкуванні з дитиною правилом: найдієвіший засіб виховання - особистий приклад.

Дбайте про всебічний розвиток своєї дитини.

Умійте ставити себе на місце дитини.

Поради батькам дітей середнього шкільного віку

Залучайте дітей до хатньої і суспільної праці, точно визначайте коло їх обов¢язків.

Учіть підлітка:

цінувати дружбу, поважати суспільну думку;

правильно оцінювати свою поведінку й поведінку інших;

порівнювати свої дії з діями інших, робити відповідні висновки.

Виховуйте:

витримку, наполегливість, готовність переборювати труднощі;

чесність, правдивість, уміння відстоювати честь свою, родини, колективу.

Виробляйте звичку сумлінно виконувати завдання, доручення вчителів, батьків, учнівського колективу.

1.Ні за яких обставин не заглядайте в портфель і кишені дитини. Навіть якщо вам здається, що ви все повинні знати про своїх дітей.

2.Коли ваша дитина прокидається, скажіть їй “Доброго ранку!” і не чекайте відповіді. Почніть день бадьоро, а не із зауважень і сварок.

3.Коли дитина повертається зі школи, запитайте: “Що сьогодні було цікавого?”.

4.Намагайтесь, щоб дитина була прив¢язана до помешкання. Повертаючись додому, не забувайте сказати: “А все-таки, як добре вдома!”

5.Ваша дитина принесла бали за семестр. Знайдіть за що її похвалити.

6.Постійно говоріть дитині: “Ти гарний, але не кращий за інших”.

7.Скажіть дитині: “Не будь чепуруном – у класі не люблять чепурунів, не будь і замазурою – у класі таких не люблять. Будь просто акуратним”.

8.Коли ви роздратовані, почніть говорити з дитиною тихо, ледь чутно, тоді роздратованість відразу проходить.

9.Коли дитина виходить з будинку, обов¢язково проведіть її до дверей і скажіть: “Не квапся, будь обережний”.

10.Коли син чи дочка повертається зі школи, зустрічайте його (її) біля дверей. Дитина повинна знати, що ви раді її поверненню, навіть якщо вона провинилися.

Розвивайте інтерес дітей до навчання, дбайливе ставлення до природи, навколишнього середовища; прагнення сумлінно виконувати обов¢язки членів сім¢ї, колективу у якому вони перебувають.

Привчайте дітей доводити справу до кінця.

Виховуйте у дітей чесність, поважне ставлення до батьків, жінок, людей похилого віку, хворих, інвалідів; виховуйте повагу до культурно-національних, духовних, історичних цінностей України.

Перевіряйте, чи правильно діти витрачають гроші, які ви їм даєте.

Учіть дітей берегти речі, майно: своє і своїх товаришів, державне.

Дбайте, щоб ваша дитина самостійно виконувала домашнє завдання.

Як установити довірливі стосунки

з дитиною та зберегти їх.

Не переривайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли, не відвертайтесь, поки дитина не закінчила розповідати, інакше кажучи, не давайте їй приводу тривожитись через те, що вас мало цікавить те, про що вона каже.

Не ставте забагато запитань.

Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.

Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена.

Не вигадуйте для дитини багато правил - вона перестане звертати на них увагу.

Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стрибків у розвитку дитини чи деякого регресу.

Не порівнюйте дитину з жодними іншими дітьми.

Поради соціального педагога щодо

спілкування і виховання проблемної дитини.

1. Якщо дитина проявляє садистські нахили, жорстока по відношенню до інших людей, тварин – проблема емоційного і психічного стану. В такому стані треба звертатись до дитячого психотерапевта.

2. Якщо дитина гіперактивна – потрібна консультація педіатра, який поставить діагноз і призначить лікування.

3. Якщо дитина запальна чи войовнича – переконайтесь чи саме батьки не провокують таку поведінку. До такої треба бути уважним, роз’яснювати наслідки такої поведінки, щоб вона вчилась регулювати свої стосунки із іншими людьми.

4. Якщо дитина не вміє стримувати гнів, необхідно залучити її до активного слухання, щоб вона вчилась вербально висловлювати агресію і знімати збудженість, нервовість.

5. Із кінозалу ( домашнього) виключити перегляд фільмів і телепередач із сценами насилля, жорстокості

6. Ні в якому разі не застосовувати фізичні покарання.

7. Роз’єднати хулігана і жертву Зайняти хулігана корисною роботою, щоб його енергія використовувалась з миролюбною метою.

8.Привчити дітей самим вирішувати свої проблеми настільки, наскільки це можливо, без стороннього втручання.

9. Не дозволяйте такій дитині сидіти без діла. Спрямуйте її енергію на щось корисне.

10.Доброзичливість і теплі стосунки з такими дітьми, постійне спілкування і вміння слухати дитячі проблеми, переконання, а не фізична сила – це допоможе запобігти агресивності.

батькам підлітків, схильних до правопорушень

1. Намагайтеся бути завжди позитивним прикладом для своєї дитини, законослухняним громадянином своєї країни.

2. З молодшого віку прищеплюйте дітям повагу до закону, прав людини.

3. Проявляйте витримку, терпіння під час спілкування з дитиною, обговорення його протиправних вчинків (дій).

4. Шляхом переконання, створення гідних та цікавих життєвих перспектив сприяйте виникненню у підлітків прагнення до законослухняності, вибору гідних друзів, дозвілля.

5. Відмовтеся від постійних повчань, не закріплюйте у підлітків негативної оцінки своїх учинків.

6. Не нав’язливо здійснюйте систематичний контроль за життєдіяльністю підлітка.

7. В процесі необхідного перевиховання змінюйте обставини в сім’ї, звичні форми поведінки, спілкування, контролю та інше з дитиною та поміж дорослими.

8. Сприяйте особистісному зростанню дитини.

9. Висловлюйте йому свою довіру, схвалюйте його досягнення, виробляйте вміння не тільки підкорятися, а й командувати.

Консультація для батьків,

що мають агресивних дітей

При взаємодії з агресивною дитиною:

— приймайте дитину такою, яка вона є;

— висувайте до дитини свої вимоги, враховуйте не свої бажання, а її можливості;

— розширюйте кругозір дитини;

— включайте дитину до спільної діяльності, підкреслюючи її значимість у виконуваній справі;

— ігноруйте легкі прояви агресивності, не фіксуйте на них увагу оточуючих.

Боротися з агресивністю потрібно терпінням, Це найбільша чеснота, яка тільки може бути в батьків і вчителів.

Поясненням. Підкажіть дитині, чим цікавим вона може зайнятися.

Заохоченням. Якщо ви хвалите свого вихованця за гарне поводження, то це розбудить у ньому бажання ще раз почути цю похвалу.

Кілька порад батькам із формування в дітей адекватної самооцінки

Не оберігайте дитину від повсякденних справ,не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.

Не перехвалюйте дитини, але ї не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.

Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, що інші можуть бути краще її.

Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. підкресліть достоїнства іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.

Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте у голос свої можливості й результати справи.

Не порівнюйте дитини з іншими.

Особливості стилю поведінки із сором'язливими дітьми:

Розширюйте коло знайомих своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть дитину в гості до знайомих людей.

Не варто постійно турбуватися про дитину, прагнути оберігати її від небезпек, в основному придуманих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, запобігти новим ускладненням, дайте їй певну міру волі і відкритих дій.

Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах.

Залучайте дитину до виконання різних доручень, зв'язаних із спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором'язливій дитині довелося б вступити в контакт з «чужим» дорослим. Наприклад: «Треба довідатися, про що ця цікава з чудовими картинками. Давайте запитаємо в бібліотекаря і попросимо дати її нам подивитися». Звичайно в такій ситуації «вимушеного спілкування дитина спочатку на стільки, що вітається тільки пошепки, відводячи очі, і не відриваючись від руки матері. Зате , ідучи, прощається голосно й чітко, іноді навіть посміхається.

Поради батькам, які бажають

розвивати здібності своїх дітей

Не стримуйте розкриття потенційних можливостей психіки.

Уникайте однобокості в навчанні та вихованні.

Не позбавляйте дитину ігор, забав, казок, створюйте умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності.

Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, кохання, повага до себе і до оточуючих), тому що людина, енергія якої скована загальними потребами, проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження.

Залишайте дитину на самоті і дозволяйте їй займатися своїми справами. Пам'ятайте, якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас.

Підтримуйте здібності дитини до творчості і співчувайте у випадку невдачі, уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.

Будьте терпимими до ідей, поважайте допитливість, реагуйте на запитання дитини. Навчати потрібно не тому, що може сама дитина, а тому, що вона опанує з допомогою дорослого, показу, підказки.

Поради батькам, які виховують обдаровану дитину

Найперше - потрібно любити свою дитину. Приймати дитину такою, якою вона є, беручи участь у її розвитку, підтримуючи, а не нав'язуючи свої інтереси, давати дитині можливість вибору. Для розвитку творчого потенціалу, як показали дослідження, необхідна не лише адекватна оцінка сил дитини, але трішки завищена, зазнайкою вона не виросте, зате у неї буде запас сил та впевненість при невдачах, до яких треба готувати змалку.

Батьки повинні бути прикладом, адже дитина свідомо переймає вашу манеру говорити, ходити, працювати, відповідальності за доручену справу. Кожен батько повинен пам'ятати правило: "Не зашкодь!" Адже обдарована дитина більш чутлива, ранима, тому потрібно давати вільний час для того, щоб побути дитині на самоті, поміркувати, пофантазувати. За допомогою тренінгів дати їй можливість глибоко зрозуміти себе та інших. Дорослі часто батьки повинні радитися із психологом щодо виховання обдарованої дитини.

Батьки повинні завжди пам'ятати, що для обдарованої дитини творчість є життєвою необхідністю. Тому дитину потрібно готувати до спостережливості, наполегливості, формувати вміння доводити почату справу до кінця, працелюбність, вимогливість до себе, задоволення від процесу творчості, терпляче ставлення до критики, впевненості при невизначеності, гордості і почуття власної гідності, чулість до аналізу моральних проблем.

Батьки також повинні усвідомлювати, що надзвичайно велика роль у процесі формування особистості обдарованої дитини належить волі. Вольові риси є стрижневими рисами характеру, адже за наявності мети, яку особистість досягає в житті, долаючи перешкоди, є цілеспрямовуючим життя. Цілеспрямовані люди знаходять своє щастя в житті, вони вміють поставити перед собою чітку, реальну мету. Прагнення досягти своєї цілі робить людину рішучою та наполегливою. І. Павлов стверджував, що у вольової людини труднощі лише збільшують бажання реалізувати свою мрію. Вони вміють стримати себе, володіють терпінням, витримкою, вміють контролювати свої почуття за наявності перешкод. Ініціативність і творчість поєднані з наполегливістю, рішучістю та витримкою, допомагають обдарованим дітям самореалізуватися.

Отже, батьки покликані допомогти дитині відкрити її життєве покликання, реалізувати себе як особистість. Вони не мають права втратити обдаровану дитину, бо, втрачаючи талант, обдарування, здібність, вони втрачають майбутнє. Тому батьки повинні бути терплячими, безмежно вірити в дитину, тоді ця дитина виросте хорошою творчою людиною.

Кір. Пам’ятка для батьків!

Кір – це гостре інфекційне захворювання, яке найчастіше вражає дітей. Але можуть захворіти і дорослі, яких у дитинстві обминула ця недуга.

Хвороба заразна. Її викликає вірус кору. Характеризується високою температурою, кашлем, нежитем, кон’юнктивітом, характерним висипом на шкірі. Дуже небезпечна для маленьких дітей. Якщо дитині ще немає двох років, хвороба часто супроводжується важкими та небезпечними для життя легеневими ускладненнями.

Джерело інфекції – хвора людина. Інфекція передається повітряно-крапельним шляхом під час безпосереднього контакту (розмова, кашель, чхання) і, що дуже небезпечно, – хвора дитина є заразною за 4-5 днів до появи висипу на шкірі, тобто ще в інкубаційному періоді. Через третіх осіб, іграшки та навколишні предмети інфекція не передається, бо вірус дуже нестійкий у навколишньому середовищі: швидко гине під впливом сонячного проміння та дезінфікуючих речовин.

Інкубаційний період 18-21 доба. Кір – починається як звичайне гостре респіраторно-вірусне захворювання (кашель, нежить, підвищення температури, загальне нездужання). На третю – четверту добу в роті на слизовій оболонці щік, на рівні кутніх зубів з’являється кілька червоно-фіолетових плям навколо дрібненьких білих горбочків – на зразок манної крупи. Горло яскраво-червоне, а на м’якому піднебінні спостерігаються маленькі цяточки крововиливів. Загальний стан погіршується, дитина стає сонливою, не хоче їсти, старші діти скаржаться на головний біль та біль у м’язах.

Протягом наступної доби з’являються висипання, характер яких є дуже важливим для діагностики всієї інфекції. Це яскраві плямки неправильної форми, які часом зливаються (між плямами завжди є ділянки здорової шкіри), а під час натискування зникають, на дотик дещо випуклі і оксамитові. Починаються висипання спершу за вухами, на обличчі та шиї. Наступного дня поширюються по всьому тілу, на кінцівки аж до пальців. До речі, під час кору на сідницях висипань не буває, що також є важливою ознакою, аби відрізнити кір від краснухи.

Висипання триває 5-6 діб, після чого починає зникати у тому ж порядку (з обличчя до низу).На місцях висипань залишається коричнева пігментація, яка потім зникає завдяки злущуванню. Під час злущування шкіра хворого наче вкрита пудрою. Температура падає на 4-5 день після появи висипання, стан поліпшується, зникає нежить. Але кашель залишається довше внаслідок глибокого вірусного запалення слизової оболонки трахеї. Допоможуть мікстури або настої трав (відхаркувальні та заспокійливі – для дітей, схильних до судом).Рекомендовано: ліжковий режим, трохи підкислене пиття (морси, соки), їжа рідка, тепла, багата на вітаміни, годування за апетитом, туалет слизових оболонок (промивання очей, носових ходів, полоскання ротової порожнини, підмивання у дівчаток для запобігання запалення піхви).

Хворому необхідно перебувати весь час під наглядом лікаря для запобігання та своєчасної діагностики ускладнень (іноді – дуже важких). Після кору захисні сили організму, особливо маленької дитини (до 2 років), різко знижуються, тому мікробні інфекції набувають важких форм. Можна підозрювати ускладнення якщо: лихоманка утримується або з’являється повторно, після того як температура знижувалася до норми протягом 2-3 діб; після того, як висипання почали зникати, дитина залишається млявою і відмовляється від їжі; дитина скаржиться на біль у вухах або головний біль.

Найважчим ускладненням є коровий менінгоенцефаліт, який потребує негайної госпіталізації та лікування в умовах нейроінфекційного стаціонару. Небезпечним є корове запалення легенів, яке також потребує стаціонарного лікування. Необхідно особливо пильнувати за дітьми, які хворіли на туберкульоз. Адже організм дуже ослаблений і хвороба може повернутися.

Коровий круп (набряк слизової оболонки гортані) дуже небезпечний, тому що через звуження і закриття голосової щілини дитина може задихнутися.

Лікарського спостереження потребують і такі ускладнення, як запалення слизових оболонок очей – кон’юнктивіт та запалення лімфатичних вузлів – лімфаденіт.

Якщо дитина до трьох років перебувала у контакті з хворим на кір, не будучи щепленою, їй необхідно зробити або щеплення за епідемічними показами (дітям від 1 року і старшим), або ввести гаммаглобулін. У таких випадках може виникнути захворювання, але воно має значно легший перебіг і в 99% не дає ускладнень.

Персональний сайт вчителя

трудового навчання та інформатики

Яблуницького ЗЗСО І-ІІ ст.

Грималюк Наталії Василівни